Українська література за роки незалежності пережила справжній ренесанс. Нове покоління письменників створило тексти, які не лише відображають наше сьогодення, але й досліджують історичну пам’ять, травми та надії українців. Як журналістка, що слідкує за культурними тенденціями, я склала список із п’яти романів, які варто прочитати кожному українцю — від школяра до людини поважного віку.
“Література — це дзеркало, в якому ми бачимо себе справжніх”, — сказала мені колись Оксана Забужко під час інтерв’ю у Львівській національній галереї мистецтв. Саме тому важливо читати сучасних українських авторів, які говорять про наш досвід нашою мовою.
“Ворошиловград” Сергія Жадана
Цей роман — одна з найяскравіших картин східноукраїнської дійсності початку 2000-х. Головний герой Герман повертається до рідного містечка на Донбасі, щоб розібратися зі справами зниклого брата. Замість короткого візиту він опиняється втягнутим у вир подій, які змушують його переосмислити своє ставлення до малої батьківщини.
“Жадан пише про Схід так, що відчуваєш запах степу і чуєш голоси його мешканців”, — розповідає літературознавиця Марія Шевчук з Українського католицького університету. “Це роман-передбачення, який задовго до 2014 року показав усю складність регіону та його вразливість”.
Роман отримав відзнаку Книга року BBC у 2010 році та був екранізований під назвою “Дике поле”.
“Музей покинутих секретів” Оксани Забужко
Масштабне полотно, яке охоплює три покоління українців — від вояків УПА до сучасних журналістів та бізнесменів. Через історію кохання головних героїв авторка розкриває, як минуле впливає на сьогодення, як родинні таємниці формують нас.
“Цей твір читається як детектив, але насправді це глибоке дослідження нашої колективної пам’яті та забутих сторінок історії”, — пояснює Тарас Лютий, філософ і викладач Українського католицького університету.
Львів’янка Соломія Марчук, вчителька української мови та літератури, ділиться: “Коли ми вивчаємо цей роман з учнями старших класів, вони вперше усвідомлюють, наскільки тісно їхні власні родинні історії пов’язані з великою історією України”.
“Фелікс Австрія” Софії Андрухович
Дія роману розгортається у Станіславові (тепер Івано-Франківськ) на початку XX століття. Служниця Стефанія і її пані Адель живуть в одному домі, пов’язані складними стосунками. На тлі їхньої історії авторка майстерно змальовує атмосферу галицького міста часів Австро-Угорської імперії.
“Андрухович вдалося створити особливий світ, де читач відчуває запахи австрійських тістечок і чує рипіння бруківки під колесами фіакрів”, — каже львівський історик Андрій Павлишин.
Роман став бестселером і був екранізований у фільмі “Віддана“.
“Інтернат” Сергія Жадана
Роман, який виходить за межі просто хорошої літератури — це свідчення очевидця про початок війни на Донбасі. Головний герой, вчитель української мови, намагається забрати племінника з інтернату, який опинився на лінії фронту.
“‘Інтернат’ — це не просто історія про війну, це розповідь про вибір, який постає перед кожним українцем”, — наголошує Петро Кравчук, викладач історії зі Львова. “Жодна аналітична стаття не передасть атмосферу початку російської агресії так точно, як цей художній текст”.
Після повномасштабного вторгнення роман набув нового звучання, став ще актуальнішим.
“Юрій Юркович” Маркіяна Прохаська
Цей роман львівського автора розповідає історію Галичини кінця XIX — початку XX століття через долю одного чоловіка. Юрій Юркович — лікар, який стає свідком занепаду Австро-Угорської імперії, двох світових воєн та радянської окупації.
“Прохасько створив галицьку сагу, яка читається на одному подиху”, — розповідає Олена Синицька, директорка бібліотеки імені В. Стефаника. “Особливо цікаво читати цю книгу у Львові, проходячи вулицями, де розгортаються події роману”.
Мешканці міста особливо цінують топографічну точність автора та глибоке розуміння львівського характеру.
Українська література сьогодні — це не просто книжки для задоволення, це інструмент пізнання себе як нації. “Кожен з цих романів відкриває нам частинку нашої ідентичності, яку ми часто не помічаємо в щоденній метушні”, — переконана Наталія Іваник, організаторка літературних читань у “Дзизі“.
У час, коли Україна захищає своє право на існування, українські романи стають не лише культурним явищем, але й зброєю у боротьбі за нашу ідентичність. Саме тому важливо знаходити час для читання, навіть у найскладніші часи.
