У затишному дворику на околиці Львова стоїть невелика церква. Щонеділі сюди приходять люди на богослужіння. На перший погляд – звичайний храм. Але коли придивитися уважніше, можна помітити нюанси: молитовники російською мовою, ікони з російських майстерень, а в проповідях – ледь вловимі, але чіткі наративи про “єдиний народ” та “спільну історію”.
“Моя бабуся ходить у цю церкву вже 40 років і не бачить проблеми. Каже, що Бог один, а політика – то інше. Але я помітила, як після відвідин храму вона повторює тези, які чую від російської пропаганди”, – розповідає 28-річна львів’янка Марія Ковальчук.
Історія Марії – лише один приклад того, як Українська православна церква московського патріархату (УПЦ МП), яка після повномасштабного вторгнення формально оголосила про розрив із Москвою, але фактично залишилася частиною російської церковної структури, стає інструментом російського впливу навіть у Львові – місті, відомому своїми проукраїнськими настроями.
Мережа впливу під церковними куполами
“Релігійна сфера – ідеальний майданчик для просування ворожих наративів. Люди приходять до церкви з відкритим серцем, шукаючи духовної підтримки, а отримують замасковану пропаганду”, – пояснює Тарас Дзюбанський, релігієзнавець Українського католицького університету.
За даними СБУ, з початку повномасштабного вторгнення у Львівській області було відкрито щонайменше 7 кримінальних проваджень щодо священників УПЦ, які поширювали проросійські наративи або передавали інформацію ворогу. Останній випадок стався минулого місяця – священник з Перемишлянського району збирав дані про переміщення військової техніки.
Отець Андрій Павлишин, капелан Збройних Сил України, наголошує: “Проблема не лише в прямій агентурній діяльності. Небезпечнішим є щоденне поширення ідей ‘русского міра’, викривлення історії, просування наративу про те, що українці й росіяни – один народ”.
Як це працює на практиці
Ярослава Гнатів, мешканка Сихова, поділилася спостереженнями: “Моя сусідка регулярно відвідує храм УПЦ. Спочатку в її розмовах з’явилися тези про ‘братні народи’. Потім вона почала сумніватися, що російська армія скоїла злочини в Бучі. А нещодавно сказала, що ‘нас втягнули у війну американці'”.
Така трансформація поглядів – не випадковість, а результат системної роботи. За словами експертів, механізм впливу багаторівневий:
1. Через літургійні тексти та проповіді вводяться ідеї про “спільну історію” та “духовну єдність” з Росією.
2. Церковна література, яку поширюють у храмах, часто видана в Росії або містить проросійські наративи.
3. Священники у приватних розмовах із парафіянами посилюють ці ідеї, використовуючи авторитет церкви.
“Це як повільна отрута, – пояснює психологиня Оксана Левицька. – Людина навіть не помічає, як її світогляд змінюється. А священник сприймається як безумовний авторитет, його слова не піддаються критичному осмисленню”.
Реакція громади та влади
Львівська міська рада ще у 2022 році ухвалила мораторій на діяльність УПЦ у місті, проте юридичних механізмів для повної заборони немає. Громадські активісти регулярно проводять акції, вимагаючи перереєстрації парафій до Православної церкви України (ПЦУ).
“Ми не проти віри чи православ’я. Ми проти церковної структури, яка використовується як інструмент гібридної війни проти України”, – наголошує Олег Радик, координатор громадського руху “Львів проти московської церкви”.
Міський голова Львова Андрій Садовий в коментарі для нашого видання зазначив: “Питання безпеки – понад усе. Ми поважаємо релігійні почуття всіх львів’ян, але церква, яка духовно підпорядкована країні-агресору, становить загрозу національній безпеці”.
Між вірою та національною безпекою
Водночас не всі парафіяни УПЦ поділяють проросійські погляди. Багато хто опинився в складній ситуації, коли храм, де хрестили їхніх дітей і відспівували батьків, став центром ідеологічного протистояння.
“Я ходжу до цього храму з дитинства. Знаю священника особисто, він хороша людина. Але я українка і підтримую нашу армію. Тепер відчуваю внутрішній конфлікт”, – зізнається 62-річна Ганна Петрівна, парафіянка однієї з церков УПЦ у Львові.
Релігійна ситуація у Львові відображає загальноукраїнську тенденцію. За даними соціологічної групи “Рейтинг”, довіра до УПЦ (МП) впала з 25% у 2021 році до 4% у 2023 році. Натомість підтримка Православної церкви України зросла до 54%.
Шлях вперед: що можна зробити
Експерти пропонують кілька напрямків для вирішення проблеми:
1. Законодавчі зміни, які б чітко визначали механізми переходу парафій від УПЦ до ПЦУ.
2. Інформаційна робота з парафіянами щодо діяльності церкви та її зв’язків із Росією.
3. Посилення моніторингу проповідей та діяльності священників УПЦ з боку спецслужб.
“Головне – не забувати, що більшість парафіян – звичайні віруючі люди, які просто хочуть молитися. Важливо допомогти їм зрозуміти реальну ситуацію, а не відштовхувати їх”, – підкреслює релігієзнавець Андрій Юраш.
Тим часом кількість парафій УПЦ у Львівській області поступово зменшується. За останні два роки понад 30 громад перейшли до ПЦУ. Проте залишаються ще десятки церков, які продовжують функціонувати під омофором московського патріархату.
Історія з УПЦ у Львові демонструє, наскільки тонкою є межа між релігійною свободою та національною безпекою в умовах війни. І ця межа щодня випробовується на міцність – як у храмах, так і в серцях вірян.
