Працевлаштування людей після 50: львів’янка у 59 стала студенткою
«Ніколи не пізно почати нове життя», – усміхається Марія Петренко, розкладаючи на столі конспекти та підручники. У свої 59 років львів’янка стала студенткою факультету іноземних мов і впевнена – її приклад надихне й інших людей старшого віку не боятися змін.
«Діти виросли, чоловік рано пішов з життя, а на роботі натякали, що вже час “дати дорогу молодим”. Я зрозуміла, що або опускаю руки, або починаю щось нове», – розповідає Марія кореспонденту Lvivnews.today у затишній кав’ярні на вулиці Вірменській.
Історія Марії – одна з багатьох, що ілюструють нову тенденцію: у Львові зростає кількість людей, які після 50 років радикально змінюють професію, повертаються до навчання або відкривають власну справу.
Ситуація на ринку праці
За даними Львівського міського центру зайнятості, кожен п’ятий безробітний у місті – людина старша за 50 років. Ще два роки тому таких було вдвічі менше.
«Ми спостерігаємо складну ситуацію – з одного боку, демографічна криза та відтік молоді за кордон створюють дефіцит робочих рук, з іншого – роботодавці часто упереджено ставляться до працівників старшого віку», – пояснює Олена Дмитрик, керівниця кадрової агенції «Карʼєра плюс».
За її словами, львівські роботодавці часто вказують бажаний вік кандидатів «до 40 років», хоча офіційно це заборонено законодавством. Водночас, компанії, які подолали вікові упередження, відзначають високу лояльність і відповідальність старших працівників.
Успішні приклади вікового різноманіття
Тарас Кузьмін, власник мережі кав’ярень «Львівська кава», практикує свідому вікову різноманітність у команді: «У нас працюють і 20-річні студенти, і люди пенсійного віку. Наш найстарший бариста – пан Богдан, йому 67, і він не лише готує найкращу каву, а й став справжньою “душею” закладу – відвідувачі приходять спеціально, щоб почути його історії про Львів».
Освіта для старшого покоління
У Львівській політехніці помітили зростання кількості студентів старшого віку. «Торік на програми перепідготовки та другої вищої освіти вступило вдвічі більше людей віком 50+, ніж у 2021 році», – зазначає Ірина Василик, проректорка з питань освіти університету.
Популярністю серед старшого покоління користуються ІТ-курси. «У нас на курсах тестування програмного забезпечення майже 30% слухачів – люди 50+. Багато хто з них потім успішно працевлаштовується», – розповідає Андрій Левицький, засновник IT-школи «Кодер».
Виклики працевлаштування
Саме питання працевлаштування найболючіше для старшого покоління. Сергій Власенко, 56-річний інженер, пів року не міг знайти роботу після скорочення: «Надсилав резюме, проходив співбесіди. Хоч ніхто прямо не казав, але я відчував – причина відмов у моєму віці. Врешті, влаштувався в менший стартап, де керівник – 32-річний хлопець, який оцінив мій досвід».
Психологічний аспект
Психологи зазначають, що для багатьох людей зміна кар’єри після 50 – не тільки економічна необхідність, а й психологічна потреба.
«Для людини важливо відчувати себе потрібною, професійно реалізованою. Коли діти виросли, з’являється багато вільного часу і бажання спробувати те, на що раніше не вистачало сміливості», – пояснює Наталія Ковальчук, психологиня Львівського центру психологічного здоров’я.
Міські ініціативи
Міська рада Львова торік започаткувала програму «Активне довголіття», в рамках якої проводяться безкоштовні курси комп’ютерної грамотності, іноземних мов та фінансової грамотності для людей 55+.
«Ми бачимо колосальний попит. На перші курси записалось втричі більше охочих, ніж ми розраховували», – розповідає Віктор Гальчишак, координатор програми.
Нове життя після 50
Повертаючись до історії Марії Петренко, вона планує після навчання працювати перекладачем або викладачем англійської для початківців.
«Коли я прийшла на перше заняття, молоді однокурсники спочатку дивились на мене з подивом. Зараз ми чудово ладимо, вони допомагають мені з технологіями, а я ділюся життєвим досвідом», – сміється вона.
Історія Марії та інших львів’ян старшого віку демонструє: друга половина життя може стати часом нових можливостей та відкриттів. Як каже сама Марія: «У 20 років я боялася помилитися, у 59 – боюся не спробувати».
