Повернення з полону українського військового: історія бойового медика і бійця
Він провів у полоні 519 днів. Був схоплений під Маріуполем під час однієї з найтрагічніших сторінок російсько-української війни. Кримський татарин Хамзат Хасанов – військовий медик і боєць, який пройшов пекло російського полону і нарешті повернувся додому.
Коли побачив рідне українське небо, не міг стримати сліз. “Я думав, що вже ніколи не буду дихати цим повітрям, не обійму своїх дітей”, – розповідає Хамзат, міцно тримаючи в руках маленький синьо-жовтий прапорець, який сховав у кишені під час полону.
Останній бій на “Азовсталі”
Весняного ранку 2022 року Хамзат, як і сотні інших українських захисників Маріуполя, прийняв свій останній бій на “Азовсталі“. Тоді він ще не знав, що попереду – майже два роки полону, приниження, тортури і щоденна боротьба за виживання.
“Перші тижні були найстрашнішими. Нас тримали у підвалах, де не було ні світла, ні повітря. Роздягали догола, обливали холодною водою, не давали спати”, – згадує Хамзат, дивлячись кудись у далечінь. Він помітно схуд, обличчя вкрите зморшками, яких раніше не було, але в очах – незламний дух.
У свої 35 років Хамзат встиг побачити більше, ніж деякі за все життя. До війни працював фельдшером у Бахчисараї, допомагав людям, мріяв про власну клініку. Коли Росія окупувала Крим, переїхав на материкову Україну. А в 2021 році підписав контракт із ЗСУ.
“Я не міг залишатися осторонь. Розумів, що як медик зможу врятувати багато життів”, – говорить він. І рятував. За свідченнями побратимів, Хамзат надав допомогу десяткам поранених у найгарячіших точках Маріуполя.
Життя в полоні
Львів’янка Марта Ковальчук, волонтерка, яка допомагає колишнім полоненим адаптуватися до мирного життя, каже: “Історія Хамзата – це історія незламності. Він попри все зберіг у собі людяність і бажання жити”.
У полоні Хамзат зустрів багатьох хоробрих українців. Вони підтримували один одного, ділилися останнім шматком хліба, розповідали історії про домівку, щоб не забути, заради чого вони борються.
“Ми намагалися не втрачати надію. Говорили про майбутнє, про те, як повернемося додому, обіймемо рідних. Це давало сили”, – розповідає Хамзат.
Найважче було, коли росіяни вмикали на повну гучність російську пропаганду. “Вони хотіли зламати нас психологічно. Говорили, що Україна вже не існує, що про нас усі забули. Але ми знали – це брехня”, – згадує боєць.
Повернення додому
Сьогодні, через місяць після повернення, Хамзат поступово відновлюється. Попереду – тривала реабілітація, зустрічі з психологами. Але найголовніше – він вдома.
“Коли я був у полоні, найбільше боявся, що мої діти забудуть мене. Але коли повернувся, син одразу впізнав тата. Це найбільше щастя“, – Хамзат не може стримати сліз, коли говорить про родину.
Історія Хамзата – це лише одна з тисяч історій українських військових, які потрапили в полон. За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, сотні наших захисників досі перебувають у російському полоні. Кожен день чекання для їхніх родин – це випробування.
Порушення міжнародного права
“Найстрашніше – це невідомість. Ти не знаєш, чи жива людина, в яких умовах перебуває”, – розповідає Оксана Пришляк, дружина військового, який досі в полоні. Жінка приїхала зі Львова, щоб підтримати Хамзата та інших звільнених бійців.
Представники правозахисних організацій, які допомагають колишнім полоненим, зазначають, що практично всі, хто повернувся, розповідають про нелюдські умови утримання та порушення Женевських конвенцій.
“Росія системно порушує міжнародне гуманітарне право, – говорить Юрій Білоус, правозахисник з організації “Крим SOS“. – Полонених катують, не надають медичної допомоги, принижують. Це воєнні злочини, за які доведеться відповідати”.
Плани на майбутнє
Хамзат зізнається, що зараз його головне завдання – відновитися і повернутися до служби. “Я хочу й надалі рятувати життя. Тепер це моя місія. Я – частина великої української родини, яка бореться за свободу”, – каже він.
Наприкінці нашої розмови Хамзат показує невеличкий записник, який зумів зберегти в полоні. На пожовклих сторінках – імена тих, хто був поруч, малюнки рідного Криму та незмінне гасло: “Все буде Україна“.
Історія Хамзата Хасанова – це не просто розповідь про повернення з полону. Це історія про незламність людського духу, про вірність присязі та любов до України, яку неможливо знищити навіть найжорстокішими тортурами.
