Прощання з загиблими воїнами Львівщина: четверо героїв 28 жовтня
Сьогодні, 28 жовтня, Львівщина прощатиметься з чотирма загиблими воїнами, які віддали життя за Україну. Кожен із них мав свою історію, родину, мрії, але всі вони зробили однаковий вибір – стати на захист Батьківщини.
У ці холодні осінні дні Львівщину знову накриває хвиля болю. Чотири родини сьогодні проводжатимуть в останню путь своїх героїв – синів, чоловіків, батьків, які вже ніколи не повернуться додому.
“Кожне таке прощання – це рана для всієї нашої громади. Ми втрачаємо найкращих”, – каже Марія Ковальчук, волонтерка, яка допомагає родинам загиблих. За її словами, важливо, щоб громада підтримала близьких героїв у ці найважчі хвилини.
Герої, які віддали життя за Україну
Михайло Савчин з Пустомитівського району загинув під час ворожого обстрілу на Донеччині. Йому було лише 27 років. Чоловік пішов на фронт добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення. Вдома у нього залишилася дружина та трирічний син Матвійко.
“Мишко завжди мріяв, що коли війна закінчиться, вони з сином побудують великий будинок і заведуть собаку”, – розповідає Оксана, двоюрідна сестра загиблого. Прощання з Михайлом відбудеться о 12:00 в церкві Різдва Пресвятої Богородиці у його рідному селі Милошевичі.
Віктор Дмитрів, 43-річний військовослужбовець із Золочівщини, загинув під час виконання бойового завдання в Запорізькій області. Чоловік до війни працював будівельником, мав золоті руки. У Віктора залишилися дружина та двоє дітей-студентів.
“Він завжди казав, що йде захищати майбутнє своїх дітей. Щоб вони жили в мирній країні”, – згадує побратим Віктора Степан. Прощання відбудеться о 13:00 в Церкві святого Миколая у Золочеві.
Іван Корінь, 35-річний воїн із Самбірщини, загинув під час ворожого дрона. Служив у механізованій бригаді. До війни Іван був успішним підприємцем, який створив невеликий бізнес із виготовлення меблів.
“Він планував після перемоги розширити свою справу, дати роботу іншим ветеранам”, – розповідає Андрій, друг загиблого. Попрощатися з Іваном можна буде о 10:00 у Церкві Покрови Пресвятої Богородиці в селі Викоти.
Олександр Білик із Червонограда загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині. Йому було 29 років. До війни працював шахтарем, а з 2022 року захищав Україну у складі 24-ї окремої механізованої бригади.
“Він був людиною слова. Якщо Сашко щось обіцяв – обов’язково виконував”, – згадує його командир. Олександр заповідав поховати себе поруч із побратимом, який загинув минулого року. Прощання з воїном відбудеться о 11:00 в Церкві Святого Володимира та Ольги у Червонограді.
Біль втрати
“Найважче в такі дні – це бачити очі матерів. Очі, в яких застиг неймовірний біль”, – розповідає отець Михайло, який провів вже десятки таких прощань за останні два роки.
У Львівській військовій адміністрації повідомили, що з початку повномасштабного вторгнення на Львівщині поховали вже понад 900 захисників. Кожне таке прощання – це не лише родинна, але й загальнонаціональна трагедія.
Під час прощань з героями багато львів’ян виходять на вулиці, стають на коліна, щоб віддати шану загиблим воїнам. Традиційно люди кидають квіти під колеса катафалків і запалюють лампадки.
“Важливо, щоб ми всі прийшли і підтримали родини загиблих. Це найменше, що ми можемо зробити для тих, хто віддав за нас найдорожче”, – закликає Орест Шумський, учасник місцевої волонтерської спільноти.
Львівщина в жалобі, але водночас у гордості за своїх героїв, які зробили найвищу жертву заради майбутнього України. Вічна пам’ять полеглим воїнам. Герої не вмирають.