Рекорд набивання м’яча Львівщина: юнак побив світовий результат
Учора Львівщина отримала нового героя. Ярослав Петрів з Дрогобича набив м’яча 12 848 разів без жодної зупинки. Мені довелося побачити це на власні очі, і повірте — це було щось неймовірне!
Ярослав тренувався для цього моменту майже три роки. Ще зі школи хлопець захоплювався футболом, але, як він сам зізнався мені, до основного складу команди потрапляв не завжди. “Я тоді вирішив, що якщо не можу бути найкращим гравцем на полі, то стану найкращим у чомусь іншому”, — розповідає Ярослав з усмішкою.
Рекордний день
Рекордний день почався о 10-й ранку на стадіоні “Галичина”. Попередній світовий рекорд становив 10 512 набивань і належав спортсмену з Португалії. Його результат протримався майже п’ять років.
“На тренуваннях я вже перевищував цю позначку, але коли навколо стільки людей, відчуваєш додаткову відповідальність”, — ділиться Ярослав. Для фіксації рекорду були запрошені представники Національного реєстру рекордів України та експерти, які уважно рахували кожне торкання м’яча.
Тренер Ярослава, Василь Петренко, стояв збоку і не приховував хвилювання: “Найскладніше — це не початок, а момент, коли минає година, дві… Тоді вже м’язи починають боліти, концентрація падає. Але Ярик — впертий хлопець, знав, що витримає”.
І справді витримав! Процес набивання тривав понад дві години. За цей час зібралося близько сотні вболівальників, більшість — місцеві школярі та друзі рекордсмена.
Підтримка близьких
“Я й не думала, що він так довго протримається”, — розповідає мама Ярослава, пані Оксана. — “Малим він постійно щось розбивав у хаті, коли тренувався з м’ячем. Мусіли з батьком навіть спеціальну кімнату облаштувати, щоби міг там тренуватися”.
Наймолодший глядач, 7-річний Матвійко, не відходив від мене весь час і постійно перепитував: “А він вже побив рекорд? А скільки ще треба?”. Коли Ярослав перетнув позначку в 10 512 набивань, малий так закричав від радості, що навіть Ярослав на мить здивовано озирнувся — але м’яча не втратив!
Майбутні плани
Після встановлення рекорду втомлений, але щасливий Ярослав поділився своїми планами: “Тепер хочу спробувати набивати м’яч у русі, є така дисципліна. А ще мрію відкрити школу фрістайл-футболу у Дрогобичі, щоб і інші діти могли розвиватися”.
Директор місцевої спортивної школи Ігор Франко вже запропонував Ярославу вести гурток для молодших школярів: “Такі досягнення надихають дітей. Особливо важливо зараз, у ці складні для країни часи, показувати, що українці можуть бути найкращими у світі”.
Після офіційної частини я підійшов до Ярослава і запитав, чи не хоче він відпочити. “Яке там! Зараз трохи перепочину і піду з хлопцями у футбол пограти. М’яч — то моє життя”, — відповів він, і я помітив, що його ноги несвідомо продовжували підбивати уявний м’яч.
Офіційна реєстрація
Рекорд Ярослава вже подано на реєстрацію до Книги рекордів Гіннеса. Процес верифікації може тривати кілька місяців, але в Національному реєстрі рекордів України результат вже зафіксовано офіційно.
Цей випадок нагадує, що для справжніх досягнень не потрібні особливі умови чи надможливості — достатньо звичайного футбольного м’яча, наполегливості та віри у власні сили. А ще — рідного міста, яке підтримує свого героя.
Вплив на громаду
До речі, сьогодні на Сихівському ринку тільки й розмов було, що про Ярослава. Один дідусь навіть похвалився, що колись і сам набивав понад тисячу, але тоді, мовляв, ніхто не рахував. А може й справді набивав, хто знає? Одне знаю напевно: після вчорашнього на дитячих майданчиках Львівщини значно побільшало малих футболістів, які старанно набивають м’яча. І це, мабуть, найкращий результат рекорду Ярослава.
