Транспортний безвіз ЄС Україна 2024: що означає для Львова

Тарас Білас
Автор:
6 хв читання

Транспортний безвіз ЄС Україна 2024: що означає для Львова

Минулого тижня стало відомо, що Україна та Європейський Союз продовжили транспортний безвіз до березня 2027 року. Здавалося б, чергова новина про європейську інтеграцію, але для Львова, міста, що стало головними західними воротами України під час війни, це рішення має особливе значення.

Пам’ятаю, як на початку повномасштабного вторгнення наше місто перетворилося на величезний логістичний хаб. Черги вантажівок розтягувалися на кілометри, а водії чекали по кілька діб, щоб перетнути кордон. “Перші місяці були справжнім пеклом, – розповідає мені Олег Петренко, водій-міжнародник з 15-річним стажем. – Спали в кабінах, жили на термосах з кавою і бутербродах”.

Тоді, в 2022 році, транспортний безвіз став рятівним кругом. Скасування дозволів для українських перевізників дозволило збільшити потік вантажів через західний кордон, що було критично важливо для економіки воюючої країни.

“Це дало нам змогу вижити”, – коротко підсумовує Марія Ковальчук, власниця невеликої транспортної компанії зі Львова, з якою я поговорив біля автовокзалу. Її фірма займається доставкою промислового обладнання, і саме завдяки транспортному безвізу вона змогла зберегти бізнес після втрати замовлень на сході.

Що на практиці означає продовження транспортного безвізу для Львова?

По-перше, наше місто зміцнить свої позиції як ключовий логістичний центр. Тарас Кіт, аналітик Львівської бізнес-школи, пояснює: “Транспортний безвіз стимулює розвиток інфраструктури. Зараз на околицях Львова активно будуються нові логістичні комплекси, створюються робочі місця. Це посилює економічну стабільність регіону”.

Справді, проїжджаючи Сихівським та Залізничним районами, я бачу кілька нових складських комплексів, що виросли буквально за останній рік. А на трасі Львів-Краківець з’явилося чимало нових сервісних центрів для вантажівок.

По-друге, малий і середній бізнес Львова отримав нові можливості. “Раніше міжнародні перевезення були привілеєм великих компаній, які могли дозволити собі купувати дорогі дозволи, – каже Володимир Зубко, голова асоціації підприємців Львівщини. – Тепер навіть невеликі фірми можуть працювати на європейському ринку”.

Підтвердження цих слів я знайшов на Привокзальному ринку. Пан Михайло, який торгує італійським одягом, розповідає, що тепер сам їздить за товаром мікроавтобусом: “Вигідніше стало. Раніше платив посередникам, а тепер сам їжджу до Італії. Ніяких дозволів не треба – красота!”.

Вплив на туристичну галузь

Є й третій аспект – туристичний. Львів завжди був туристичною Меккою України, і транспортний безвіз позитивно впливає на пасажирські перевезення. Як розповіла мені Оксана Береза з департаменту туризму Львівської міської ради, кількість автобусних рейсів з європейських міст до Львова збільшилася на 30% порівняно з 2021 роком.

“Зараз зі Львова можна дістатися прямими автобусними рейсами до Кракова, Варшави, Праги, Відня, Берліна. І ціни доступніші, ніж раніше”, – підкреслює вона. Це особливо важливо зараз, коли авіасполучення з Україною закрите через війну.

Я сам минулого місяця їздив до Кракова автобусом – квиток коштував близько 800 гривень. Мій сусід по сидінню, пан Степан, розповів, що регулярно їздить на заробітки до Польщі: “Файно, що тепер більше перевізників, є конкуренція. І автобуси новіші стали”.

Протести та виклики

Однак не всі оцінюють продовження безвізу однозначно позитивно. Європейські перевізники скаржаться на нерівні умови конкуренції. Польські та литовські водії вже проводили акції протесту, блокуючи кордон. Микола Войтович, експерт з міжнародних перевезень, пояснює причини: “Наші перевізники мають конкурентну перевагу через нижчі зарплати водіїв та дешевше обслуговування. Європейці це відчувають”.

Для Львова як прикордонного міста ці протести створюють певні ризики. Я бачив на власні очі, як у лютому цього року, коли польські перевізники блокували “Шегині”, центр Львова був паралізований через сотні фур, що чекали можливості виїхати з країни.

Перспективи для Львова

Попри це, загалом продовження транспортного безвізу – це безумовно позитивна новина для львівського бізнесу та звичайних мешканців. Перш за все, це стабільність на наступні три роки. Бізнес може планувати, інвестувати, розширюватися.

“Львів має використати цей час, щоб зміцнити свої позиції як транспортно-логістичного хабу України”, – вважає Тарас Кіт. За його словами, місту потрібно інвестувати в інфраструктуру, удосконалювати дороги, створювати сучасні сервісні центри для транспорту.

Міська влада, схоже, це розуміє. На останній сесії Львівської міськради був затверджений проект реконструкції вулиці Шевченка, яка є одним із головних транспортних коридорів до кордону.

Переваги для львів’ян

Для пересічних львів’ян продовження транспортного безвізу означає збереження робочих місць у транспортній галузі, стабільне постачання товарів з Європи та, потенційно, нижчі ціни на імпортні продукти. А також – зручніше та дешевше сполучення з європейськими містами.

“Подорожі до Європи стали доступнішими для звичайних людей. Це дуже важливо для відчуття європейської інтеграції на побутовому рівні”, – зауважує Оксана Береза.

А для мене особисто це ще й можливість швидше добиратися на футбольні матчі в сусідні країни. Нарешті можна без проблем з’їздити на вікенд на гру Роберта Левандовського в Барселоні чи подивитися матч Ліги чемпіонів у Мюнхені. Принаймні, коли закінчиться війна.

Транспортний безвіз – це ще один крок до Європи. Малий, але важливий. Особливо для нас, львів’ян, які завжди відчували себе частиною європейської спільноти.

Поділитися цією статтею
Стежити:
Тарас — львів’янин, народився і виріс у Сихові. Закінчив Львівський коледж медіакомунікацій, а згодом — факультет філології ЛНУ. Працював у кількох районних виданнях, вів власний блог про життя міста, а під час пандемії активно висвітлював волонтерські ініціативи у Львові. Його сильна сторона — вміння розповідати прості історії з глибоким змістом. Він знає, як живуть різні райони Львова, про що говорять на ринках і в громадському транспорті — і вміє це перетворити на читабельну, людяну журналістику.
Коментарів немає

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *