Зникнення пенсіонера Золочівський район: пошуки 70-річного львів’янина
Ліси Золочівщини завжди були особливими для львів’ян. Сюди їздять по гриби, на відпочинок, дихати чистим повітрям. Але іноді ці мальовничі місця можуть стати справжнім випробуванням. Особливо для людей старшого віку. Так сталося з 70-річним Михайлом Петровичем, який приїхав до родичів у село Руда-Колтівська, щоб відпочити від міської метушні та назбирати грибів.
«Ми мали йти разом, але в мене розболілася спина, і я залишився вдома. Михайло сказав, що недовго, години на дві-три, і пішов сам», – розповідає племінник зниклого Андрій Коваль. «Коли не повернувся до вечора, почали хвилюватися, обдзвонили всіх знайомих».
Початок пошукової операції
Пошуки розпочалися ще того ж вечора. Спочатку родичі самостійно прочесали найближчі ділянки лісу, кликали, світили ліхтариками. Але коли стемніло, стало зрозуміло, що без професійної допомоги не обійтись.
«Ми отримали повідомлення про зникнення пенсіонера близько 21:00. Одразу сформували пошукову групу та розробили маршрут пошуку», – коментує Олег Вишневський, керівник Золочівського відділу ДСНС. «У таких випадках важлива кожна година, адже людина могла заблукати, травмуватися або мати проблеми зі здоров’ям».
На пошуки вийшли 15 рятувальників, 7 поліцейських та понад 30 місцевих добровольців. Особливо цінними виявилися кінологи з пошуковими собаками. Золочівські ліси густі, з високою травою та чагарниками, що значно ускладнює пошуки.
Допомога чотирилапих рятувальників
«Ми привезли двох німецьких вівчарок – Рекса і Джессі. Їм дали понюхати речі зниклого, і вони одразу взяли слід», – розповідає кінолог Марія Степанюк. «Собаки працювали навіть уночі, хоча це складніше».
Участь місцевої громади
Жителі навколишніх сіл активно долучилися до пошуків. «Ми всі тут один одного знаємо, і коли біда – збираємося разом», – говорить Василь Гринчишин, староста села Руда-Колтівська. «Цілу ніч люди ходили лісом із ліхтарями, кликали дідуся, перевіряли кожен яр».
Інтенсивність пошукової операції
Пошуки тривали майже 36 годин. Рятувальники прочісували ліс квадрат за квадратом, використовували квадрокоптери для огляду територій згори, що дозволило охопити більшу площу.
«Найгірше було те, що дідусь не мав із собою мобільного телефону», – додає Олександр Петрик, начальник відділу комунікації Золочівського відділу поліції. «Якби був телефон, ми б швидше його знайшли, орієнтуючись на сигнал».
У Львові хвилювалися рідні – дружина, діти та внуки. «Мама не спала дві ночі, телефонувала кожну годину», – розповідає донька зниклого Наталія Савчук. «Тато досвідчений грибник, але йому 70 років, і у нього проблеми з серцем».
Успішне завершення пошуків
На другу добу пошуків, близько полудня, один із пошукових собак подав сигнал. Михайло Петрович знайшовся у глибокому яру за п’ять кілометрів від села. Він був знесилений, але живий. За його словами, він заблукав, а потім, намагаючись знайти дорогу, послизнувся і впав у яр, де не зміг самостійно вибратися.
«Коли ми його знайшли, він був дуже слабким, але при свідомості», – згадує рятувальник Степан Мороз. «Перше, що сказав: “Пробачте, що завдав клопоту”. Дідусь не скаржився, тримався мужньо».
Медична допомога
Медики, які прибули на місце, надали першу допомогу. «У пацієнта спостерігалося зневоднення, загальне виснаження, подряпини та забої», – пояснює Ірина Бойко, лікарка швидкої допомоги. «Але загрози життю не було, і це головне».
Після обстеження у Золочівській лікарні Михайла Петровича відпустили додому. Зараз він відновлюється у колі сім’ї та вже навіть жартує про свою «лісову пригоду».
Висновки та рекомендації
Ця історія мала щасливий кінець завдяки злагодженій роботі рятувальників, поліції та небайдужих місцевих жителів. Але вона також нагадує про важливі правила безпеки.
«Ніколи не ходіть у ліс самі, особливо якщо вам за 60», – наголошує Олег Вишневський. «Беріть із собою заряджений мобільний телефон, воду, ліки, якщо ви їх приймаєте регулярно, та свисток – він може врятувати життя».
Для львів’ян, які полюбляють «тихе полювання», рятувальники радять встановити на смартфони спеціальні додатки для орієнтування на місцевості та відстеження маршруту. Також варто повідомляти рідним, куди саме ви плануєте йти і коли плануєте повернутися.
«Ми раді, що все закінчилося добре», – підсумовує Василь Гринчишин. «Але хочу, щоб усі, хто приїжджає до наших лісів, пам’ятали – природа вимагає поваги і обережності».
