Звільнення журналіста Дмитра Хилюка з російського полону
Сьогодні Львів зустрічає свого героя. Журналіст Дмитро Хилюк, який провів понад 2 роки в російському полоні, нарешті повернувся на рідну землю. Його історія – це історія незламності українського духу та відданості професії навіть у найскладніших умовах.
Дмитро повернувся додому в рамках останнього обміну полоненими, який відбувся вчора. Разом із ним звільнили ще 42 українців – військових та цивільних, які перебували в російському полоні.
“Коли я побачив українське небо, я не міг повірити, що це відбувається насправді. Два роки в полоні здавалися вічністю”, – розповів Дмитро, зустрічаючись із рідними на львівському вокзалі.
Журналіст потрапив у полон у березні 2023 року під час виконання редакційного завдання поблизу Бахмута. Він збирав матеріали про гуманітарну ситуацію в прифронтових населених пунктах, коли його захопили російські військові.
Свідчення родини
Ірина Хилюк, дружина Дмитра, розповіла нашій редакції про випробування, через які довелося пройти їхній родині: “Ці два роки були найважчими в нашому житті. Ми не отримували жодної звістки від нього понад шість місяців після полону. Потім – лише кілька листів через Червоний Хрест“.
За словами представника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Олександра Ковальчука, умови утримання українських журналістів у російському полоні були особливо суворими.
“Ворог свідомо створює нестерпні умови для представників ЗМІ, які опинилися в полоні. Це – елемент психологічного тиску та спроба залякати тих, хто висвітлює правду про війну”, – пояснив Ковальчук.
Підтримка громади
Професійна спільнота Львова активно долучалася до кампанії за звільнення Дмитра. Колеги-журналісти, громадські активісти та пересічні львів’яни організували десятки акцій підтримки, флешмобів та інформаційних кампаній.
“Ми ніколи не припиняли боротьбу за Дмитра, – розповідає Оксана Кметь, голова Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України. – Його історія стала символом того, з чим стикаються українські медійники під час цієї війни”.
За інформацією Інституту масової інформації, з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в полон потрапили щонайменше 15 українських журналістів. П’ятеро з них досі залишаються в неволі.
Міський голова Львова Андрій Садовий особисто привітав Дмитра з поверненням: “Наше місто пишається такими мужніми людьми. Ти не зламався і продовжував бути журналістом навіть у полоні. Твоя історія надихає і додає нам усім сил”.
Свідчення з полону
Під час перебування в полоні Дмитро таємно збирав свідчення про порушення прав людини, які він спостерігав. Попри ризик, він запам’ятовував імена, дати та обставини, щоб пізніше надати цю інформацію українським та міжнародним правозахисним організаціям.
“Навіть у найтемніші моменти я знав, що маю повернутися і розповісти правду, – поділився Дмитро. – Це був мій обов’язок як журналіста і як українця”.
Реабілітація та підтримка
Лікарі Львівської обласної клінічної лікарні, які обстежили журналіста після повернення, виявили ознаки виснаження, але загалом стан його здоров’я оцінюють як задовільний. Психологи працюють із Дмитром, щоб допомогти йому подолати наслідки тривалого перебування в полоні.
“Фізичні рани загояться швидше, ніж психологічні травми, – зазначила Марія Петренко, психологиня, яка спеціалізується на реабілітації колишніх полонених. – Проте підтримка рідних, колег та громади має величезне значення для відновлення”.
Президент України під час телефонної розмови з Дмитром подякував йому за стійкість і пообіцяв, що держава докладе всіх зусиль для звільнення решти журналістів, які залишаються в російському полоні.
Майбутні заходи
У Львові вже готують серію заходів на підтримку інших полонених медійників. Наступної неділі на площі Ринок відбудеться акція “Свободу журналістам у полоні“, організована львівськими медіа спільно з громадськими організаціями міста.
“Повернення Дмитра – це перемога не лише його родини, а й усієї журналістської спільноти України, – підсумувала Світлана Остапа, голова наглядової ради Суспільного мовлення. – Але наша боротьба триватиме, поки кожен український журналіст не повернеться додому”.
